Волошка синя, цвіт сухий, 20 грам.

Застосування

Рослина має сечогінну, протизапальну, потогінну, жарознижувальну, бактерицидну дію. Настій крайових часточок рослини застосовується при запальних процесах, хронічних захворюваннях нирок, сечового міхура, сечовивідних шляхів, при затримці сечовипускання, набряках і водянці. Роблять із них настоянку, яка, як і настій, побічних процесів на організм не чинить.

Настій волошки синьої - хороший бактерицидний засіб. У вигляді примочок його застосовують при очних захворюваннях - кон'юнктивітах, ячмені. Він добре діє на серцево-судинну систему, знімає серцебиття, головний біль, заспокоює нервову систему.

Рослину також застосовують як жарознижувальний, потогінний, сечогінний засіб при застуді, лихоманці, при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, туберкульозі легень.

Настій крайових квіток - гарний жовчогінний засіб. Його п'ють при захворюваннях печінки, жовчних шляхів, жовтяниці. Він підвищує апетит, покращує травлення, квіти входять до складу шлункових зборів, їх рекомендують при захворюваннях кишківника, маткових кровотечах.

Полоскання горілчаною настойкою з відваром (1:10) знімає зубний біль. Настій квітів та сік з них приймають внутрішньо, а також роблять компреси при ранах, трофічних виразках, екземах, хронічному фурункульозі та бородавках. При шкірному свербіні роблять обтирання настоєм квітів.

Настій волошки синьої: 1 ч. ложка сировини на 1 склянку окропу, настояти 2 години, процідити перед вживанням, приймати по 0,25 склянки 3 рази на день до їжі.

Протипоказання: при тривалому лікуванні необхідно робити перерви. Не можна приймати його внутрішньо при вагітності, при жіночих захворюваннях з матковими кровотечами.